Тіні в блаженстві: чому Динамо безсило поступилося Хоффенхайму

Валерій Василенко - про чергову поразку "Динамо" у Лізі Європи

Справи наших клубів у єврокубках - гірше не вигадаєш. Після двох зіграних турів в активі "Шахтаря" та "Динамо" одне очко на двох. І на двох нуль забитих м'ячів. І не скажеш, що двом українським грандам протистояли в цих матчах справжні топи.

"Болонья", "Аталанта", "Лаціо" та "Хоффенхайм" — це клуби з пристойним рівнем гри, але не більше того. Особливо враховуючи, що наразі у всіх цих команд спостерігаються певні ігрові труднощі. Ці проблеми були чудовою можливістю, яку можна і потрібно було використати. Коли, якщо не зараз? Проте, як виявилося, цей момент так і не настав.

Після незрозумілої по суті поразки "Шахтаря" від "Аталанти", після тієї безнадії, після дивних (м'яко кажучи) кадрових та тактичних рішень головного тренера "гірників" Марино Пушича, в динамівській грі хотілося побачити у нашому виконанні хоч щось життєствердне, хоч щось осудне. Але й тут - повз касу.

Після безнадійної поразки у першому матчі Ліги Європи проти "Лаціо" головний тренер "Динамо" Олександр Шовковський висловив свою позицію, зазначивши, що команда могла б зосередитися на захисті і спробувати здобути бодай одне очко. Однак, за його словами, ми обрали грати в атакувальний футбол.

Це висловлення викликає багато суперечок, якщо розглянути як фінальний результат, так і саму гру, яку продемонстрували підопічні Олександра Володимировича. Але хто може знати, можливо, він дійсно був щирим у своєму визнанні.

Особисто мені хотілося побачити саму гру "Динамо" у другому турі основного раунду Ліги Європи. Це була б не лише гра, а й прояв характеру команди.

Проте в даному випадку я був неприємно вражений ще до початку матчу, коли побачив стартові склади команд. Тепер я почав сумніватися у щирості слів Шовковського щодо гри у футбол. Адже, якщо звернути увагу на стартовий протокол поєдинку з "Хоффенхаймом", тренер "Динамо" явно планував грати на результат, випустивши відразу двох однакових опорників - Бражка і Михайленка.

У цьому немає нічого поганого - у грі на результат. Власне, будь-який тренер дбає саме про кінцевий підсумок поєдинку. Однак у цьому випадку Шовковський зробив, як на мене, те, що зробив у грі проти "Аталанти" його колега з "Шахтаря": він перемудрив самого себе.

Ясно, що з самого початку варто було виставити в парі до Бражка Пихальонка – гравця з іншими характеристиками та якостями, ніж Михайленко. Пихальонок не став би заміною для Бражка, а скоріше доповнив би його гру.

Але це скоріше нюанси. Нюанси, які стали видно вже під час матчу. І особливо після фінального свистка. Тоді стало зрозуміло, що і з Волошиним Шовковський не вгадав, і з Дубінчаком, і з Ванатом. Власне, за бажання можна було б перерахувати практично всіх гравців стартового складу віце-чемпіона України, з якими не вгадав їхній тренер.

Проте ключовий момент полягає в іншому. Передусім у тому, що гравці "Динамо" не мали чіткої уяви про свої дії на полі. Вони реагували на ситуацію, а не діяли за наперед визначеним планом. Схоже, що скоординованої стратегії не існувало; основна мета полягала в тому, щоб подалі відкинути м'яч або хоча б вибити його за межі поля. А далі – як вийде.

Карта виявилася невдалою. Проблеми з динамічним центром оборони знову залишилися незмінними. Навпаки, вони стали ще більш очевидними у своїй непривабливій суті.

Але ця "краса" - на жаль, об'єктивний чинник. Інших центрбеків у "Динамо" зараз просто немає: Себальос травмований. Дячук тільки-но вийшов з лазарету, а Біловар вправний лише тим, що поріднився з динамівським президентом. Тож тут не до жиру.

Проблема полягає в тому, як реагували динамівці після пропущеного першого голу. А реакції не було зовсім. Вони залишилися вірними своєму стилю гри, не змінюючи його. У їхніх діях не відчувалося ясності чи чіткості думки.

Я не побачив впливу думки тренера "Динамо" у його рішеннях. Михайленко та Ванат, які не показали належного рівня гри, були замінені лише після того, як суперник повів у рахунку 2:0. У такій ситуації вже нічого не можна було виправити.

Якщо розглядати конкретну ситуацію, мені досі незрозуміло, чому основною рисою гостьової команди в цьому матчі є термін "безвольність". Не варто виправдовуватися з приводу складності логістики чи постійних виїздів на чужі поля. Це не потрібно.

Це може підійти багатьом, але лише не для нас. Не для українських фанатів. Адже для українських уболівальників, які опинилися у значно складнішій ситуації, ніж футболісти "Динамо" чи "Шахтаря", а також національної команди, такі закордонні подорожі виглядають як щось неймовірне, недосяжне. Це наче рай для обраних.

Якщо наших футболістів запросять до раю, варто бути готовими відповідати за свої дії. Необхідно грати не тільки за себе, а й за тих, хто поруч. Слід покласти край безглуздим розмовам про труднощі на дорозі. Все стає зрозумілим у порівнянні. І кому, як не мудрецю Шовковському, це відомо.

Врешті-решт, ви прекрасно усвідомлювали, що так все й станеться. Ви намагалися цього досягти всіма можливими і неможливими засобами. Тож замовкніть і пориньте у гру.