П'яте колесо української національної команди. Чому Бондаренко може стати новим Буяльським?
За підсумками протистоянння з Грузією Збірна України не змогла здобути другу перемогу в Лізі націй-2024/25. В заключній дуелі в межах групового раунду турніру команда Сергія Реброва спробує переграти Албанію на полі суперника. Гра відбудеться 19 листопада, початок зустрічі - о 21:45 за київським часом. У першому колі змагання команда бразильського тренера Сільвіньйо здобула перемогу у номінально домашній для України грі 2:1.
Однією з ключових проблем "синьо-жовтих" залишається ситуація з центральними півзахисниками. Нестача якісної гри з боку тих, хто відповідає за контроль середини поля, неодноразово стала причиною невдалих результатів під час роботи Реброва. Основна частина причин і відповідальності лягає на плечі тренера, який не завжди здатен виявити та реалізувати найсильніші сторони гравців, які показують високий рівень гри в клубах. Проте важливо також враховувати інші чинники та особливості виступів самих футболістів, які сприяють такій ситуації, в якій опинилася національна команда.
Довгий час ім’я футболіста київського Динамо Віталія Буяльського асоціюється з гравцем, який, через різні причини та обставини, часто не має можливості виявити свій талант у складі збірної України. Він вже не перший сезон виступає як лідер столичного клубу, демонструючи стабільно високий рівень гри та вражаючі індивідуальні результати.
Чемпіон піднімає питання про ігнорування ще одного талановитого гравця з одного з провідних українських клубів, який заслуговує на більшу увагу. Цей футболіст має потенціал значно зміцнити склад національної команди та принести користь її грі.
З початку цього сезону 24-річний півзахисник Шахтаря Артем Бондаренко вже встиг зіграти в 17 матчах, за які забив 6 голів і віддав 3 результативні паси. Він займає друге місце серед бомбардирів чинного чемпіона України та є одним з найефективніших футболістів УПЛ за показником "гол+пас" (серед гравців "гірників" - найкращий). Здається, що єдина більш помітна фігура у складі "помаранчево-чорних" - це Георгій Судаков, який виділяється серед звичайної п’ятірки півзахисників. Однак, ця помітність обумовлена особливими завданнями та стилем гри "десятки" команди. Більше того, саме Бондаренко є тим гравцем, який з трьох центральних півзахисників Шахтаря виконує найбільше роботи та відповідає за якісну взаємодію між обороною та атакою перед тим, як м'яч потрапляє до єдиного нападника команди.
Проте, Бондаренко виглядає як гравець, для якого для досягнення гармонії у грі за збірну необхідна підтримка всіх без винятку товаришів по клубу. Лише тоді він може продемонструвати ту ж яскраву гру, як і в складі Шахтаря. Це лише перший, хоча й не останній момент, що об'єднує Бондаренка з його "колегою" з Динамо, яка вже давно стала символом у українському футболі через свою нездатність реалізувати свій потенціал у національній команді.
Чи є це питання найважливішим? Чи поступається Бондаренко своїм співгравцям у збірній Україні на своїй позиції? Відверто кажучи, результати свідчать не на користь футболіста команди Маріно Пушича. Олександр Зінченко, Микола Шапаренко, травмований Руслан Малиновський, потенційний дебютант Єгор Ярмолюк та згаданий Судаков мають у своєму арсеналі різноманітні переваги та можливості, оскільки грають у клубах провідних європейських ліг, де інтенсивність матчів значно вища, ніж в УПЛ. Проте варто зазначити, що практично всі футболісти, згадані раніше, чомусь втрачають значну частину своїх навичок та ентузіазму під час виступів за національну команду. Водночас, одноклубник Дмитро Криськів, на фоні Бондаренка, не виглядає як гравець із видатними здібностями та внеском у гру національної збірної. Проте важливо пам'ятати, що цей півзахисник потрібен тренерському штабу "синьо-жовтих" переважно в ролі опорного хавбека.
Разом з тим, в хавбека Шахтаря є одразу два потужних союзники, яких той же Буяльський в силу об'єктивних причин позбавлений - мова про вік та час. За останні півтора року Бондаренко значно додав, і нині заслужено є одним із лідерів "гірників", без якого уявити команду вже складно. Виглядає так, що своєї стелі один з найкращих футболістів молодіжної збірної України останніх років іще аж ніяк не досяг. Тож якщо Бондаренко продовжить невпинний рух уперед та буде все більш незалежним у вмінні робити результат та різницю, "підлаштовуватися" під такого майстра буде команда та завдання, які отримуватиме уся середня лінія, а не навпаки.
