10 найуспішніших грузинських легіонерів, які виступали в УПЛ на рівні національної збірної

Пригадуємо видатних легіонерів з країни, з якою Україні незабаром доведеться зустрітися в рамках Ліги націй.

Наступним опонентом збірної України у Лізі націй 2024/25 стане національна команда Грузії. Гравці з цієї країни завжди займали помітне місце у нашому футбольному чемпіонаті, і на сьогоднішній день грузини посідають друге місце за кількістю "легіонерів" в УПЛ сезону 2024/25. Наразі в нашій лізі виступає семеро грузинських футболістів, тоді як найбільше представництво мають бразильці, яких у клубах УПЛ налічується 27.

Усього ж за весь час проведення чемпіонатів незалежної України (умовно в рамках даного матеріалу позначимо їх загальною назвою УПЛ, хоча формально це і неправильно, але глобально нічого не змінює) участь у змагальному процесі в складі різних команд взяло 110 легіонерів з Грузії.

Зараз ми пропонуємо вам ознайомитись із десятьма найуспішнішими на рівні збірної грузинськими легіонерами, які пограли в УПЛ. Критерій ранжирування дуже простий та більш ніж об'єктивний - кількість матчів, які конкретний гравець провів за свою національну команду, тобто за Грузію. Погодьтеся: чим більше матчів футболіст проводить, тим, як правило (!), успішнішим його вважають на батьківщині. Принаймні, понад півсотні поєдинків аби кому зіграти точно не довірять...

Захисник Олександр Амісулашвілі приїхав до України у 2003 році, коли йому було лише трохи більше двадцяти років. На рідній землі його вважали надзвичайно обдарованим, що, безсумнівно, привернуло увагу скаутів клубу "Динамо". Після успіху з Кахою Каладзе вони почали ретельно вивчати грузинський ринок, багатий на молоді таланти.

Однак, Амісулашвілі не зміг адаптуватися до вимог "Динамо" та впоратися з навантаженнями, які були характерні для цієї команди. Йому вдалося зіграти лише два офіційні матчі за "біло-синіх", після чого клуб вирішив відправити легіонера в оренду до інших команд. В Україні Олександр також мав короткочасні перебування в "Дніпрі" та "Таврії". Проте, за "Дніпро" він не з’явився на полі жодного разу, а в складі сімферопольців зіграв лише 10 матчів, що було досить скромним досягненням.

Влітку 2007 року історія Амісулашвілі у "Динамо" завершилася остаточно. Кияни зуміли продати легіонера до "Спартака" з Нальчика за 400 тисяч євро. Там захиснику вдалося розкритися й надалі він грав виключно на росії ("Краснодар", "Крилья Совєтов"), у Туреччині ("Кайсеріспор", "Каршияка"), Азербайджані ("Інтер" Баку) та на батьківщині в Грузії. Саме вдома у 2016 році Амісулашвілі й завершив кар'єру гравця - в "Динамо" Тбілісі, звідки свого часу і переїжджав до України.

Наразі 42-річний Амісулашвілі є асистентом головного тренера збірної Грузії U-21 Рамаза Сванадзе.

Кар'єра Торніке Окріашвілі в Україні почалася з переїзду в юному віці до одного з футбольних гігантів – "Шахтаря". Влітку 2010 року донецький клуб орендував талановитого півзахисника у "Гагри", а через півроку викупив його контракт за 400 тисяч євро. Після цього "гірники" відправили Торніке в оренду до "Маріуполя", де він зіграв 60 матчів, забив 5 голів та зробив 5 асистів, а також до "Чорноморця", де провів 14 матчів, відзначившись 3 голами та 1 асистом. Однак, чесно кажучи, у Окріашвілі не було реальних шансів потрапити до основного складу "Шахтаря", оскільки йому було важко конкурувати з бразильськими футболістами, через що Мірча Луческу так і не дав йому можливості зіграти жодного офіційного матчу за донецький клуб.

Влітку 2014 року "Шахтар" здійснив продаж Окріашвілі до "Генку" за суму 1,8 мільйона євро. Ця угода стала важливим етапом у кар'єрі хавбека, адже він почав отримувати регулярні виклики до національної збірної Грузії. Після цього Торніке грав за такі команди, як турецький "Ескішехірспор", російський "Краснодар", а також кіпрські "Анортосіс" і АПОЕЛ. У 2023 році він повернувся на батьківщину, де виступав за "Гагру" та тбіліське "Динамо".

У вересні цього року 32-річний Окріашвілі переїхав до Об’єднаних Арабських Еміратів, де тепер представляє "Футбольну академію Дубай".

До 2010 року Уча Лобжанідзе, правий захисник, котрий також міг виконувати функції в центрі захисту, виступав на рідних теренах за "Динамо" Тбілісі, "Динамо" Батумі та "Зестафоні". Після того, як у 2008 році він вперше з'явився у складі національної збірної Грузії, його помітили скаути "Дніпра". У січні 2010 року Лобжанідзе переїхав до України, уклавши угоду на суму 2 мільйони євро.

Кар'єра Лобжанідзе у "Дніпрі" спочатку розвивалася досить успішно. Тодішній наставник "дніпрян" Володимир Безсонов довіряв грузинському легіонеру, але восени 2010-го коуч був відправлений у відставку, а іспанець Хуанде Рамос, котрий його змінив, дуже швидко "охолонув" до ідеї використання Учі.

Протягом двох років Лобжанідзе виступав за "Кривбас" на умовах оренди, зігравши 49 матчів і зробивши 3 асисти. Влітку 2014 року він підписав контракт з "Омонією" з Нікосії як вільний агент. Після цього гравець продовжив кар'єру в "Динамо" Тбілісі, "Атирау", "Самтредіа" та "Локомотиві" з Тбілісі. На початку 2019 року, у всього лише 31 рік, Лобжанідзе вирішив завершити свою футбольну кар'єру.

Зараз Лобжанідзе 37 і про нього практично нічого не чути у ЗМІ.

На старті кар'єри невисокий, але надзвичайно швидкісний, технічний та прудконогий Георгій Деметрадзе справив враження на скаутів "Феєнорда" своїми виступами за "Динамо" Тбілісі. Відбувся трансфер до Нідерландів, але там грузинський легіонер не досяг успіху, й на початку 1999 року був проданий до "Аланії" з Владикавказу. На новому місці Деметрадзе вистрілив миттєво, ставши найкращим бомбардиром чемпіонату росії-1999 із показником у 21 забитий м'яч.

За ці успіхи Деметрадзе запросили до київського "Динамо", яке не поскупилося витратити на грузинського форварда 3 мільйони доларів. У зірковій команді Валерія Лобановського, яка наробила галасу у ЛЧ-1998/99, в Деметрадзе бачили наступника для Андрія Шевченка, котрий поїхав до "Мілану". І загалом грузин демонстрував непогану результативність, але так і не зміг відповідати високим вимогам ВВЛ, який вимагав від форвардів не лише забитих м'ячів, а й участі у командній роботі, зокрема, допомоги при обороні.

На початку 2001 року "Динамо" вирішило продати Деметрадзе в "Реал Сосьєдад" за 5 мільйонів доларів. Проте в новій команді кар'єра форварда не склалася, і вже через рік він повернувся до Росії. Пізніше Георгій знову мав можливість грати в Україні, де виступав за донецький "Металург", зігравши 98 матчів, забивши 39 голів і зробивши 20 асистів, а також за "Арсенал", де провів 20 матчів, відзначившись 4 голами та 1 асистом.

Кар'єра Георгія Деметрадзе завершилася в 2010 році, коли він виступав за рідний клуб "Цхінвалі". Після цього в його житті настали важкі часи. Його звинуватили у зв'язках із кримінальними структурами, і в春 2011 року він отримав шестирічний термін ув'язнення. Деметрадзе провів у в'язниці більше ніж півтора року з моменту оголошення вироку, а згодом був звільнений завдяки амністії.

Цікаво, що у 2021 році Деметрадзе в інтерв'ю українським журналістам розповідав, що ніде не заробляв так багато, як у донецькому "Металурзі".

Безсумнівно, можна стверджувати, що Леван Цкітішвілі переїжджав в Україну, маючи вже певний статус зірки. На той час грузинський півзахисник мав за собою не лише десятки матчів на міжнародному рівні, але й 160 виступів за "Фрайбург", переважна частина яких проходила в рамках німецької Бундесліги.

Підписання хавбека такого калібру та з таким досвідом стало значним досягненням для донецького "Металурга", адже Леван приєднався до клубу як вільний агент. Проте в команді, яку тоді очолював Олександр Севідов, Цкітішвілі провів лише три матчі в УПЛ, після чого... знову вирушив до Німеччини! Представники "Вольфсбурга" звернули увагу на хавбека, і в рамках того ж літнього трансферного вікна Леван залишив "Металург" на користь німецького клубу.

Дійсно, Цкітішвілі не залишився надовго в "Вольфсбурзі". Через рік він переїхав до Греції, приєднавшись до "Паніоніоса", а ще через рік повернувся на батьківщину, де відіграв півтора сезони за тбіліський "Локомотив". Завершив свою кар'єру Цкітішвілі у 2009 році в німецькому клубі "Веен" з Вісбадена.

У сучасному світі про Цкітішвілі майже не згадують, за винятком тих небагатьох випадків, коли він з'являється на публіці, щоб взяти участь у святкових поєдинках серед ветеранів.

Лівий захисник Дато Квірквелія приїхав в Україну на початку 2006 року, коли запорізький "Металург" підписав його з "Аланії". У новій команді грузинському футболісту вдалося швидко адаптуватися і зайняти позицію одного з ключових гравців. Він демонстрував вражаючу результативність для фулбека: у сезоні 2006/07 забив чотири голи та зробив один асист. У першій частині наступного сезону його статистика ще більше вразила — вісім результативних дій, з яких два голи і шість асистів.

Зимою 2008 року "Металург" відпустив Квірквелію до казанського "Рубіна". Там він провів лише один вдалий сезон, після чого його кар'єра почала поступово згасати. Дато грав за "Анжі", грецький "Паніоніос" та кіпрський "Анортосіс", перш ніж у 2012 році повернувся на батьківщину. На рідних теренах він відіграв ще сім сезонів за "Ділу", "Динамо" Тбілісі, "Самтредіа", "Динамо" Батумі та "Руставі", після чого вирішив завершити свою кар'єру.

У 2022 році Квірквелія вирішив розпочати свою кар'єру в ролі тренера. Він приєднався до команди "Колхеті-1913", а вже через чотири місяці став її головним наставником. Дато вдалося підняти колектив до елітного дивізіону грузинського футболу, але там результати виявилися не найкращими. Після десяти турів він залишив свою посаду, але "Колхеті-1913" зумів зберегти місце в лізі, фінішувавши всього на три очки попереду "Гагри".

Більшість своєї професійної кар'єри центральний захисник Соломон Кверквелія провів на росії. Там він виступав за "Рубін", московський "Локомотив" та "Ростов", а влітку 2021 року опинився без клубу й кілька місяців не міг підшукати собі варіант із продовженням кар'єри.

На Кверквелію звернули увагу представники "Металіста 1925". У харківському клубі вважали, що досвідчений грузинський захисник стане важливим активом для закріплення команди в УПЛ. Проте сезон 2021/22 не був завершено через повномасштабну агресію Росії проти України. У квітні 2022 року "Металіст 1925" вирішив достроково розірвати угоду з Кверквелією, що дозволило йому повернутися на батьківщину та укласти контракт з "Гагрою".

Невдовзі Кверквелія мав можливість виступати в Азербайджані за клуб "Нефтчі", а також у Саудівській Аравії за "Аль-Ахдуд". На початку вересня поточного року він знову повернувся до рідної країни. Зараз 32-річний центрбек має чинний контракт із "Динамо" Тбілісі, який триватиме до 30 червня 2025 року.

Фланговий півзахисник Гоча Джамараулі до досягнення 24-річного віку грав за тбіліське "Динамо", де здобув титул 7-разового чемпіона Грузії. Після цього він вирушив до владикавказької "Аланії", яка на той час володіла титулом чинного чемпіона Росії.

Однак, кар'єра Джамараулі в "Аланії" не склалася, і вже через рік він знову повернувся до тбіліського "Динамо". Проте, незабаром знову вирушив за кордон. У період з 1997 по 2002 роки Гоча грав у Туреччині за "Трабзонспор" та у Швейцарії за "Цюрих". Саме з "Цюриха" Джамараулі вирушив до України. Влітку 2002 року він уклав трирічний контракт з донецьким "Металургом". На той час він вже мав значний досвід, адже незабаром після свого переїзду в Україну відзначив 31-й день народження.

Із "Металургом" Джамараулі двічі ставав бронзовим призером чемпіонату України, якийсь час був капітаном команди та одним із її "мозкових центрів" на полі. За донеччан зіграв 73 офіційні матчі, в яких відзначився 7 голами та 15 асистами. У січні 2005 року Гоча повернувся до "Динамо" Тбілісі, де незабаром став чемпіоном Грузії, але завершувати кар'єру вирушив на Кіпр. У складі "Анортосіса" Джамараулі провів сезон-2005/06, після якого й попрощався із футболом.

Наразі Джамараулі 53 роки.

Каха Каладзе, який виступав на позиціях лівого і центрального захисника, а також у ролі опорного півзахисника, вважається найвидатнішим і найуспішнішим грузинським легіонером в історії українського футболу. У 1998 році він залишив "Динамо" Тбілісі, перебравшись до київського "Динамо". Під керівництвом Валерія Лобановського Каха значно виріс як гравець, ставши одним із ключових футболістів команди. Всього через три роки його трансфер до "Мілана" відбувся за рекордні 16 мільйонів євро.

Протягом дев'яти з половиною років у Італії Каладзе виступав у формі "россонері", після чого ще два роки грав за "Дженоа", де в 2012 році завершив свою кар'єру на полі. У його активі — три титули чемпіона та Кубка України, здобуті з "Динамо", а також безліч інших нагород з "Міланом". Зокрема, він став чемпіоном Італії в сезоні 2003/04 та двічі вигравав Лігу чемпіонів, у 2002/03 та 2006/07 роках.

Після завершення своєї кар'єри у спорті Каладзе несподівано вирішив зайнятися політичною діяльністю. Він приєднався до опозиційної на той момент партії "Грузинська мрія", яка після виборів 2012 року стала правлячою. Цю партію заснував скандально відомий бізнесмен Бідзіна Іванішвілі, якого часто асоціюють з російською владою в грузинських медіа. Каладзе обіймав посади віце-прем'єра та міністра енергетики в уряді Грузії, а у 2017 році здобув перемогу на виборах, ставши мером Тбілісі. У 2021 році він успішно переобрався на другий термін.

На сьогоднішній день Каладзе виповнилося 46 років. В останній час він не раз висловлювався щодо війни в Україні, привертаючи до себе увагу своїми вигуками.

Джаба Канкава пройшов, як можна вже зрозуміти з вищевикладеного, досить звичний на ті часи шлях, перш ніж опинитися в Україні. Він починав грати у тбіліському "Динамо", звідки перебрався до Владикавказу, де грав за "Аланію", а лише потім його пригледіли українські скаути і Джаба став футболістом столичного "Арсенала".

Канкава виступав за "канонірів" лише один рік, після чого підписав контракт з "Дніпром", де провів вісім з половиною років, за винятком півтора сезону, коли був в оренді у "Кривбасі". Загалом у складі дніпровського клубу Джаба взяв участь у 136 поєдинках, в яких відзначився 5 голами та зробив 5 асистів.

Українські вболівальники зі стажем мають пам'ятати Канкаву ще й за резонансним епізодом, який стався 30 березня 2014 року у домашній для "Дніпра" грі з "Динамо". Тоді внаслідок зіткнення із голкіпером дніпрян Денисом Бойком на газоні опинився капітан "біло-синіх" Олег Гусєв, котрий знепритомнів і проковтнув власного язика. Український футболіст міг задихнутися від цього, але завдяки своєчасній та правильній першій допомозі, яку йому надав прямо на полі Канкава, вижив й зберіг здоров'я.

Влітку 2015 року "Дніпро" продав Канкаву у "Реймс" за 1,5 мільйони євро. Надалі Джаба виступав також за казахстанський "Тобол", французький "Валансьєн" та словацький "Слован" з Братислави. У 2021 році повідомлялося, що Канкава хотів відсудити у "Дніпра-1" борг по зарплаті, яку йому не виплатив "Дніпро", але ФІФА відмовила грузинському хавбеку через те, що не знайшла прямого зв'язку між двома дніпровськими клубами.

Цього літа Канкава мав унікальну можливість вирушити на Євро-2024, яке є знаковим для Грузії. Проте, в останні миті він несподівано відмовився, зазначивши, що вважатиме за краще підтримувати свою команду в ролі вболівальника.

На рахунку Канкави 101 матч за національну збірну Грузії, що робить його другим у списку найбільш досвідчених гравців у історії команди. Лише Гурам Кашія, колишній центрбек "Дніпра", має більше — 119 матчів. Цікаво, що Кашія і Канкава протягом кількох років грали разом у "Словані", але влітку цього року Джаба залишив словацький клуб і наразі є вільним агентом. На даний момент 38-річний Канкава не оголошував про завершення своєї кар'єри.